Сакраментологія, або як нас торкається Бог
Що спільного у льодяника і таїнства? Льодяник — знак, що уособлює солодкість. Адже насправді ми не знаємо, як виглядає солодкість. Ба більше: солодкість не існує сама в собі, вона може бути лише характерною рисою цукерки, яка тим самим стає її вираженням, себто знаком. З цього ми можемо вивести визначення поняття «таїнство». ККЦ говорить, що Святі Таїнства — видимі та дієві знаки благодаті. Зверніть особливу увагу на слова «видимі» та «знаки благодаті» й пригадайте метафору про льодяник й солодкість.
Оскільки ми з’ясували, що таке Таїнство, варто поглянути ближче, з чим маємо справу. Сьогодні у розпорядженні Церкви є сім Таїнств (з лат. sacramentum): сім для хлопчиків і шість для дівчаток. Це, звісно, жарт, на виправдання якого варто підкреслити, що це не дискримінація, бо саме жінці Бог надав важливу місію народити Спасителя, а це врівноважує, цю на перший погляд несправедливіть. Так от, Церква має Таїнства, розпоряджається ними і, звісно, з усіх сил захищає ці Таїнства. Усі вони походять від Ісуса Христа й були установлені особисто Ним, а отже — Богом.
Чому ж тоді саме Церква? Варто пам’ятати, що Таїнства є в Церкві і для Церкви. Згідно з Lumen gentium: «Церква є (…) немовби Таїнством, тобто знаком і знаряддям щонайглибшого єднання з Богом». Аби довго не пояснювати, варто лишень уявити, що як гілки виростають зі стовбура дерева, так Таїнства виростають із Церкви. І хоч цвіт і плоди ми отримуємо з гілок, та неможливо уявити, як вони б мали існувати без стовбура, який їх живить, оберігає й підсилює.
Офіційно і вперше список Таїнств, відомий нам сьогодні, з’явився у 1274 році, а затверджений остаточно був на Тридентському Соборі (декретом від 1547 року). Тридентський Собор також заборонив будь-кому стверджувати, що Таїнств є більше чи менше (ніж сім) або й заперечувати, що котресь із Таїнств не є справжнім чи самостійним. Варто додати на полях, що Тридентський Собор був відповіддю Католицької Церкви на Реформацію, яку започаткував Лютер.
Nota bene! Незважаючи на те, які Таїнства важливі для Церкви і навзаєм, повноваження Церкви щодо змін неймовірно обмежені: Церква не в змозі змінювати щось. Більша влада у Церкви стосовно так званих сакраменталій. Це певні обряди, менші за Таїнства, хоч би тим, якою силою володіють. Сакраменталії — це важливі моменти у житті людини, які не були безпосередньо згадані Ісусом у Біблії, наприклад, похорон чи освячення певних предметів. «Сакраменталії не дають благодаті Святого Духа, як Таїнства, але церковними молитвами вони готують до її прийняття і настроюють людину до співпраці» (ККЦ 1670).
Вперше опубліковано на CREDO: https://credo.pro/2018/04/205233